На межі XIX-XX Лодзь була містом, яке стрімко розвивалося. З невеликого містечка Лодзь перетворилася у потужний промисловий центр тодішнього Королівства Польського. Стрімко зростала кількість населення, а отже місто потребувало більшої кількості шкіл, де могли б навчатися діти. Щоправда, тодішні міські газети писали, що «рівень освіти у місті був жахаючим». І замість опанування базових знань, діти залучалися до роботи на фабриках та заводах. А якою була в цей час жіноча освіта у Лодзі? Розглянемо в матеріалі на lodz.one початкові школи, приватні пансіони, гімназії та інші навчальні заклади для дівчаток, які працювали у згаданий хронологічний період.
Перші жіночі початкові школи
До другої половини XIX століття розвиток початкової освіти у Лодзі відбувався досить повільно. Перша жіноча початкова школа з’явилася у місті в 1839 році. Щоправда, пропрацювала вона недовго – всього лиш півроку і була змушена закритися через малу кількість учениць.
Однак у міру того, як розросталося місто, зростала і кількість батьків, які хотіли, аби їх доньки відвідували школу. В середині XIX століття дівчаток часто віддавали вчитися в школи для хлопчиків – так вони ставали школами спільного навчання. А чимало юних дівчат відвідували уроки в так званих таємних школах, де давали приватні уроки жінки-вчителі.
Починаючи з 1870-х років жіночі початкові школи у Лодзі почали працювати легально – їх кількість зростала. Здебільшого у них викладали жінки. Часто це були росіянки – доньки російських чиновників та військових.
У 1899 році у Лодзі налічувалося 24 початкові християнські школи, з них 5 були жіночими, а також 6 початкових єврейських шкіл, з яких 4 були для дівчаток.
Перша єврейська школа для дівчаток з’явилася у Лодзі в 1882 році. В цей час освіта для єврейських дівчат розвивалася дуже динамічно. Згодом кількість шкіл для дівчаток перевищила кількість шкіл для хлопчиків.
Першими єврейськими школами для дівчаток були: №1 на колишній вулиці Константиновській, №2 на розі колишніх вулиць Відзевської та св. Бенедикта, №3 на вулиці Наврот, 3 та №4 на вулиці Північна, 24.
До слова, наприкінці XIX століття все більше жінок опановували вчительську професію. Щоб стати вчителькою лодзянкам потрібно було завершити навчання в жіночій гімназії, якому, зазвичай, передувало кілька років перебування в пансіоні для дівчат, два роки навчання в початковій школі або домашня освіта.
Однак іноді жінкам вдавалося знайти роботу вчителя маючи за плечима лише два роки неповної середньої школи.
Гімназії, пансіони та приватні школи
Найстаріший жіночий пансіон у Лодзі з’явився у 1855 році. Як відомо, це навчальні заклади закритого типу, де вихованці не лише навчаються, а й проживають. Засновницею першого лодзького пансіонату для дівчат була Анна Недзельська.
У 1870-1880-х роках у місті з’явилося ще близько десятка жіночих пансіонів. Переважно, це були 4-класні навчальні заклади, іноді 6-ти та 7-ми класні, які належали жінкам. Власницями пансіонів для жінок у Лодзі були: Теофіла Шмідт, Євгенія Яшунська, А.Вольніцка, Л. Веллер, Юлія Єзерська, Марія Берлах та інші.
Цим навчальним закладам надавався статус прогімназій. Вони готували дівчат до вступу у гімназії. Після революційних подій 1905 року власниці жіночих пансіонів почали боротися за те, аби в їх навчальних закладах збільшилася кількість класів, а навчання велося за програмою чоловічих класичних гімназій. Так багатьом пансіонам було дозволено 6 або 7 класів.
Окрім того пансіони, де навчалася німецька меншина Лодзі боролися за надання їм можливості вести заняття німецькою мовою. Після революції 1905-1907 рр. німецьким школам було дозволено вести навчання своєю мовою.
1 жовтня 1886 року у Лодзі розпочала свою діяльність жіноча гімназія. Створення цього навчального закладу на колишній вулиці Цегляній активно підтримали місцеві промисловці та місцева преса. Здебільшого в цьому навчальному закладі навчалися доньки представників інтелігенції, багатих промисловців та ремісників. Випускниці жіночої гімназії ставали вчителями, лікарками або аптекарками.
На межі XIX-XX в Лодзі жінки також почали активно засновувати приватні школи. До прикладу, у 1893 році Юлія Ельшевич відкрила першу музичну школу місті. У 1901 році ще одну музичну школу заснувала Стефанія Шуберт-Бернацька. В її приватному навчальному закладі, крім музики навчали російській мові та декламації.
Доволі поширеними наприкінці XIX століття в Лодзі були ремісничі школи для дівчаток, де переважно навчалися доньки дрібних підприємців. Доньки заможних лодзьких магнатів часто отримували освіту вдома – батьки наймали для них вчителів.