Броварня Густава Кейліха, або виробництво пива в Лодзі, яке прославилося у світі

Історія пивоваріння в Лодзі сягає давніх часів. Колись у місті існувало чимало невеликих броварень, якими, переважно, опікувалися цілі династії пивоварів. Вони знали точну рецептуру приготування хмільних напоїв і передавали її разом з традиціями з покоління у покоління, розповідає сайт lodz.one.

Одним із найвідоміших пивоварів Лодзі був Густав Кейліх, а згодом його справу життя перейняли і його сини. Якою була броварня Кейліха, як вона працювала та інші цікаві факти з історії пивоваріння – читайте у матеріалі нижче.

Перша пивоварня Густава Кейліха, або найменша броварня в місті

Історія пивоварні підприємця Густава Кейліха сягає 1882-го року, коли підприємець вирішив створити її на території колишньої оцтової фабрики на вулиці Орла, 25. Закинута фабрика з виробництва оцту чудово підходила для створення хорошої броварні, чим і скористався підприємливий Кейліх.

У перші роки пивоварня Густава Кейліха була абсолютно непримітною і вважалася найменшою броварнею Лодзі. Спершу фабрика працювала виключно на ручній праці і тут працювало лише кілька робітників. Комплекс фабрики складався з солодовні, солодосушильні, варильні та самого оцтового заводу. 

Однак дуже швидко найменша броварня Лодзі здобула слави другої за величиною у місті. Вже через десятиліття після відкриття на виробництві працювало дев’ять робітників, які налагодили річний обсяг виробництва до понад 34 тисяч відер. Сприяло збільшенню виробництва пива і те, що підприємливий Густав Кейліх дуже уважно стежив за технологіями та обладнанням. Через деякий час він придбав новий газовий двигун на виробництві, який за потужністю у шість разів переважав старий мотор.

Пивоварна династія Густава Кейліха

У подальші роки справи з броварнею у Густава Кейліха складалися доволі непогано. Виробництво збільшувалося, як і прибуток, фабрика розвивалася. Однак Густав Кейліх вже був не молодою людиною, відтак на зламі століть всі справи броварні перейшли до його сина Яна Густава. Він керував пивоварнею до 1901-го року.

Згодом броварня знову змінила свого власника – цього разу вона потрапила у руки Теодора Саліна, однак у 1911-му році фабрика знову стала частиною династії Кейліха, коли до керівництва прийшов Артур Кейліх, другий син Густава.

Вже до того часу фабрику було обладнано ще потужнішим мотором, через що обсяги виробництва зросли. Відтак – збільшилась і кількість працівників: на час, коли до керівництва прийшов Артур Кейліх, їх вже тут було близько двадцяти. 

Варто зазначити, що Артур Кейліх завзято продовжував батьківську справу. Він особливу увагу приділяв ефективності роботи працівників, через що на підприємстві спеціально працював лікар. Він стежив за здоров’ям підлеглих Кейліха, забезпечував усім належне медичне обслуговування. 

Броварня Густава Кейліха у воєнні роки

На броварню Густава Кейліха, як і на інші фабрики та заводи Лодзі, на початку двадцятого століття чекали нелегкі випробування. Розпочалася Перша світова війна, яка змусила дещо переглянути роботу броварні. 

Під час Першої світової війни чимало збитків фабриці завдали як німці, так і росіяни. Вони вивозили з броварні буквально все, що тільки могло б їм знадобитися, – телефони, вози, коні забирали як представники однієї, так і другої армії. Вивозили з виробництва і пиво та оцет у великих кількостях, металеві предмети – частини обладнання, меблів тощо.

Аби не збанкрутувати у нелегкий воєнний час, Кейліх вирішив розпочати продаж також додаткових продуктів виробництва. Переважно, це були відходи виробництва пива – наприклад, підсолоджувачі, які використовували як корм.

Разом з тим, аби пережити війну і не втратити справу свого життя, Кейліх не вдавався до радикальних кроків. Впродовж перших десятиліть двадцятого століття вартість відра пива у броварні залишалася практично незмінною. Густав Кейліх та його сини зробили так, що забезпечили низькі витрати виробництва, невелику зайнятість (кількість працівників), через що вартість пива залишалася помірною для населення. Водночас, на фабриці Кейліха не забували про якість – пиво в багатьох куточках Польщі було відоме як висококласне та смачне. 

Схоже, що саме ці кроки допомогли виробництву Кейліха стати успішним. Також, завдяки його розумному підходові до умов роботи фабрики, броварня стала однією з небагатьох, яким вдалося “пережити” буремну Першу світову війну. 

Розквіт броварні Кейліха

Після завершення Першої світової війни різні виробництва у Лодзі відновлювали свою роботу дуже повільно – важким став процес отримання необхідної сировини. Додавало клопотів і те, що військові хаотично та безжалісно конфіскували величезну частину майна.

Попри те, броварська справа не стояла на місці і потребувала відновлення. У 1920-му році броварню Кейліха, що на вулиці Орла, продали остаточно його синав Густаву та Артуру. Обоє братів завзято взялися за підвищення статусу виробництва – дослідники історії вважають, що за час їхнього спільного керівництва броварня зазнала найбільшого розквіту.

Передусім, брати швидко налагодили робочі процеси та в кілька разів підняли кількість річного виробництва пива. У 1925-му році Кейліхи придбали одразу кілька машин, ще згодом – кілька нових сушарок, бойлерів та іншого важливого обладнання, що дозволило у міжвоєнні роки суттєво збільшити обсяги виробництва пива.

В цьому ж році відбулася ще одна знакова подія – реєстрація торгової марки виробництва. Зображенням торгової марки був трикутник із зображенням сонця.

Окрім того, брати Кейліхи розширили асортимент виробництва. Так, починаючи з 1926-го року, тут почали виготовляти також газовану воду та лимонад. Для цього довелося відкрити нову філію, яка розмістилася у кімнатах на першому поверсі броварні. 

Ще однією знаковою подією став викуп прав на броварню у Цехоміце. Там свого часу працювала пивоварня, яка припинила свою роботу у 1872-му році, і хоч справа була доволі збитковою і потребувала значних вкладень, брати взялися і за налагодження процесів там. Брати закупили нові машини та провели модернізацію, при чому, у нелегкий період – на самому початку так званої “Великої депресії”. Броварня у Цехоміце не приносила “космічних” прибутків, загалом, кошти з виробництва були дуже невеликими, у порівнянні з фабрикою Кейліха в Лодзі.

Разом з тим, не забували Кейліхи і про головну броварню – її також модернізували, у цей період вона була обладнана машинами від провідних брендів, зокрема, бренду Skoda. Це був величезний технологічний процес на той час – далеко не кожна польська броварня могла похвалитися таким обладнанням. Також напередодні початку Другої світової війни було зведено лимонадний завод та окремий склад для пляшок.

Друга світова війна і занепад броварні

З початком Другої світової війни до Лодзі швидко дісталися німці, які перейменували броварню на Brauerei Gebrüder Keilich Litzmannstadt. Сировину у той час сюди поставляли з країн Третього Рейху, і, хоч пивоварня продовжувала працювати та розвиватися, однак для цього були дуже складні умови.

1945-й рік називають роком припинення роботи пивоварні Кейліха. Після війни її націоналізували, використовуючи деякий час старе маркування продукції, а згодом пиво, виготовлене тут, і зовсім втратило згадки про своїх легендарних творців.

More from author

Працювала до 1945 року: історія німецької реформатської гімназії у Лодзі

Німецька реформатська гімназія в Лодзі була заснована на початку XX століття. Навчальний заклад працював до 1945 року. Навчання в гімназії велося німецькою мовою. Будівля...

Жіноча освіта в Лодзі на межі XIX-XX століть

На межі XIX-XX Лодзь була містом, яке стрімко розвивалося. З невеликого містечка Лодзь перетворилася у потужний промисловий центр тодішнього Королівства Польського. Стрімко зростала кількість...

Чому замовляти онлайн краще, ніж йти в магазин

Перш за все, онлайн-замовлення економить ваш час, тому що вам не потрібно йти в магазин. Додатковим бонусом є відсутність непотрібних, «нав’язаних» покупок, якими особливо...
.,.,.,.