Бізнесмен, мультимільйонер Ізраїль Познанський назавжди вписав себе в історію польського міста Лодзь. У другій половині XIX століття він володів найбільшою фабричною резиденцією в Лодзі, фактично це було таке собі «місто в місті». Про його жадобу до збагачення ходили легенди – Познанський змушував своїх працівників працювати по 16 годин на добу, у святкові дні, а також активно застосовував штрафи на роботі. Однак під кінець свого життя лодзький багатій зайнявся благодійністю, пише lodz.onе.
Ранні роки життя
Ізраїль Познанський народився 25 серпня 1833 року в єврейській родині в місті Александрув-Лодзький. Його батько Калман Познанський був купцем, а матір Малька Любінська займалася вихованням дітей. Родина Ізраїля Познанського була доволі заможною, тому майбутній підприємець не знав злиднів. Коли маленькому Ізраїлю був всього один рік, його батьки переїхали до міста Лодзь – тут Калман Познанський отримав право торгувати бавовняними тканинами та льоном. Згодом Калман Познанський збудував в одному з районів Лодзі, який називали Старим містом, багатоквартирний житловий будинок. На першому поверсі будинку Познанський-старший розмістив кіоск, де торгував текстилем та спеціями.
Тож, маленький Ізраїль Познанський з раннього дитинства знав, що таке підприємництво. У Лодзі майбутній текстильний магнат закінчив прогімназію. Після цього Ізраїль Познанський вирішив присвяти себе самоосвіті.
Цікаво, що, будучи юнаком, він їздив містом на хисткому возі, запряженим конем. Родина Ізраїля Познанського всіляко намагалася не афішувати своє заможне становище у суспільстві.
Одружився Ізраїль доволі рано – у 17 років. Його обраницею стала Леонія Герц – донька багатого купця з Варшави Мойжеса Герца. У 1851 році, одружуючись, пара склала шлюбний договір. У шлюбному договорі Ізраїль Познанський був представлений, як «майстер ткацької професії», який дарував своїй дружині подарунок розміром 500 рублів. А його наречена в якості приданого мала магазин тканин у Варшаві.
Початок кар’єри
Перш ніж поринути в історію того, як Ізраїлю Познанському вдалося побудувати справжню бізнес-імперію у Лодзі, варто нагадати, що у другій половині XIX століття Лодзь (Королівство Польське було тоді під окупацією царської Росії) пережила справжній промисловий бум. Місто називали «польським Манчестером». Одна за одною тут почали з’являтися текстильні фабрики. Бідні селяни зі всього Королівства Польського тягнулися сюди і ставали робітниками текстильних фабрик і заводів. Заробітки в Лодзі, звичайно, були кращі, ніж у селі.
Однак робота на фабриках була виснажливою. Під жахливий гуркіт і клацання з поздовжніх і поперечних ниток народжувалася тканина. Одна ткаля обслуговувала в середньому три-чотири верстати. Шум від верстатів був занадто гучним, що часто призводило до погіршення та навіть втрати слуху у робітників. Ще одним шкідливим чинником на мануфактурах, заводах та фабриках була пилюка в цехах, якою доводилося дихати весь день. Пізніше, це призводило до легеневих хвороб.
Ізраїль Познанський перейняв від батька управління сімейними справами у 1852 році. Амбітний підприємець взявся систематично розширювати свій бізнес та нарощувати виробничі потужності. До прикладу, у 1859 році на заводі Познанського було вироблено продукції на 6 тис. рублів, а у 1868 році – вже на 23 тис. рублів. У 1871 році Ізраїль Познанський почав скуповувати землю на вулиці Огродовій – тут підприємець задумав побудувати новий потужний завод. У 1872 році на новопридбаній земельній ділянці було збудовано перший завод – високопродуктивну механічну фабрику з 200 ткацькими верстатами. Це була одна з перших фабрик Лодзі, яка була повністю електрифікована.
Справжня промислова імперія Познанського
В наступні роки спостерігався швидкий підйом бізнесу Ізраїля Познанського. Лодзький промисловець швидко багатів та розширяв свою бізнес-імперію. Впродовж 1874-1875 років відбулося розширення самої ткацької фабрики та будівництво оздоблювальних цехів. У 1877 році Познанський побудував величезну будівлю прядильної фабрики. У 1878 року на підприємствах Познанського відбувся процес механізації праці – були встановлені додаткові парові двигуни.
У 1887 році було збудовано фарбувальний та оздоблюваний цехи, запущено центральну котельню. У 90-х роках промислові потужності Познанського доповнилися цехами з плетіння. У 1893 році лодзький магнат відкрив ливарний цех, який займався виплавкою чавуну. Крім цього у Познанського було чимало складів, де зберігалася бавовна та тканини.
У 1884 році Ізраїль Познанський придбав земельну ділянку у Влощовському повіті. Там він збудував крохмальний завод для виробничих потреб своїх заводів у Лодзі. Поблизу лодзький мультимільйонер спорудив собі двоповерховий палац у неокласичному стилі. Однак крохмальний завод Познанського у Влощовському повіті проіснував недовго. У 1899 році підприємство бізнесмена повністю згоріло. Майно Познанського було незастрахованим – текстильний магнат зазнав збитків на суму 60 тис. рублів.
28 жовтня 1889 року Ізраїль Познанський перетворив все своє текстильне виробництво на акціонерне товариство. Компанія Познанського отримала назву: Акціонерне товариство «Бавовняні вироби І. К. Познанського у Лодзі».
Цікаво також прослідкувати, як зростала кількість найманих працівників на заводах Познанського. На початку кар’єри Познанський мав 70 найманих працівників, у 1879 році бізнесмен утримував майже півтисячі працівників, а наприкінці 90-х років на підприємствах магната працювало близько 6 тис. робітників.
Про його жадобу до грошей ходили легенди
Лодзький бізнесмен Ізраїль Познанський був ще тип експлуататором, а ще дуже жадібним до грошей. Бізнесмен думав лише про власне збагачення, в той час, як умови праці найманих робітників його хвилювали менше всього.
Про його жадобу до грошей дійсно ходили легенди. Буцімто, одного разу мільйонер забажав викласти підлогу 10-рубльовими монетами. Познанський написав лист російському царю із запитанням, як краще викласти монети – гербом чи портретом імператора догори. У відповідь той наказав викласти монети ребром, щоб ні по тому, ні по тому не топтатися. Після такої відповіді керманича Російської імперії Познанський відмовився від своєї ідеї.
Варто зазначити, що робоча зміна на підприємствах Познанського тривала мінімум 16 годин, працівникам часто доводилося працювати у святкові дні. Крім цього Познанський активно застосовував систему штрафів – за будь-який, бодай маленький проступок, працівника чекало відрахування від заробітної плати. Також розповідали, що Познанський любив підкручувати годинник, аби робітники довше працювали. До всього на підприємствах «текстильного короля» часто траплялися нещасні випадки через порушення умов праці. Це призводило до каліцтва робітників, а іноді й до смерті.
Все це стало причиною різкого росту невдоволення працівників на підприємствах Познанського. В підсумку у 1883 році на заводі бізнесмена почався страйк. Однак протест на підприємстві був швидко придушений. На підмогу бізнесмену прийшла поліція, яка заарештувала близько півсотні працівників. Також ходили чутки, що магнат ударив одного із страйкарів. Пізніше багатій піддав фінансовим покаранням робітників, які наважилися влаштувати страйк.
Так Ізраїль Познанський отримав славу нещадного експлуататора.
Під кінець життя зайнявся благодійністю
Цікаво, що ближче до кінця свого життя лодзький мільйонер несподівано для багатьох почав займатися благодійністю. Можливо, це було пов’язано з тим, що казково багатий фабрикант під кінець свого життя страждав від туберкульозу, а можливо, бізнесмен хотів залишити після себе хорошу згадку.
Тож, Познанський пожертвував кошти на будівництво Іудейської лікарні, дитячого садка та школи. На його кошти було встановлено іконостас у лодзькому православному соборі св. Олександра Невського. За це Познанський був нагороджений орденом Святого Станіслава III ступеня, а також орденом Святої Анни III ступеня.
Також у 1895 році «текстильний король» пожертвував 100 тис. рублів на перетворення Лодзької ремісничої школи на технікум.
Помер один з найбагатших людей Лодзі XIX століття 28 квітня 1900 року у віці 66 років. Попри свою суперечність бізнесмен зробив помітний внесок у розвиток міста Лодзь.
