Місто Лодзь подарувало Польщі чимало відомих підприємців, професійний шлях яких може стати прикладом та натхненням для тих, хто бажає підкорювати вершини у бізнесі. Хтось із них був уродженцем Лодзі, а хтось, як-от Юліуш Кунітцер свого часу приїхав до міста, щоб почати тут власну справу, пише сайт lodz.one.
Юліуш Кунітцер був успішним промисловцем, заможним фабрикантом. Водночас його постать в історіографії залишається суперечливою – він зажив слави діяча, який чимало зробив для блага міста, і водночас злісного експлуататора робітників. Детальніше про життєвий та професійний шлях Кунітцера – читайте далі.
Походження та ранні роки
Майбутній промисловець Юліуш Кунітцер народився 19 жовтня 1843 року у польському місті Пшедбуж. Його батька звали Якуб, а матір – Йоанна. Мав старшого брата Германа та сестру Вільгельміну.
Батько Юліуша Кунітцера мав німецьке коріння. Проте сам майбутній фабрикант завжди називав себе поляком, наголошуючи, що він народився в Польщі.
Кунітцер походив зі скромної робітничої родини. Його батько працював ткачем та сукнарем. У родини не було можливості дати своїм дітям гідну освіту. Проте Юліуш ріс дуже здібним та допитливим хлопцем – він вирізнявся розумом, наполегливістю та працьовитістю. Початкову освіту хлопець здобув вдома.
Згодом Юліуш навчився ткацтву та працював за цим фахом. А пізніше працював підмайстром.
У середині 1860-х років Юліуш Кунітцер переїхав до Лодзі, де розпочався новий етап його життя. Тут він влаштувався працювати на бавовняну фабрику Едварда Гентшеля. Згодом Кунітцер «доріс» до посади технічного керівника заводу.
Після того, як Гентшель відкрив у Варшаві склад своїх товарів, він відправив туди працювати Кунітцера. У Варшаві Юліуш отримав посаду начальника складу. Окрім цього, своє перебування у цьому місті Кунітцер використав для розширення своїх знань у багатьох сферах, зокрема, економічній та юридичній. Серед іншого Кунітцер проходив стажування у варшавських торгових компаніях.
У 1869 році Кунітцер одружився з сестрою одного із лодзьких фабрикантів Людвіка Меєра Агнешкою Меєр. Наречена Кунітцера мала чимале придане, яке той вклав у будівництво власної фабрики. А шурин Кунітцера – Меєр фактично став його наставником у бізнесі.
Діяльність
На початку 1870-х років Кунітцер тісно співпрацював із Людвіком Меєром. Разом вони викупили фабрику Едварда Гентшеля, яка напередодні постраждала внаслідок пожежі. На викупленій фабриці промисловці виготовляли легкі вовняні тканини.
У 1879 році Кунітцер вийшов із партнерства із Меєром і почав працювати самостійно. У згаданому році він заснував бавовнопрядильну та ткацьку фабрику у приміському селі Відзев, що поблизу Лодзі.
Паралельно Кунітцер розпочав співпрацю зі ще одним лодзьким промисловцем Юліушем Гейнцелем. Разом вони створили промисловий комплекс, до якого увійшли прядильна фабрика, а також ткацький, фарбувальний, поліграфічний та інші цехи.
У 1889 році спільне підприємство Гейнцеля та Кунітцера перетворилося на «Акціонерне товариство бавовняних виробів Гайнцеля і Куніцера». Статутний капітал цього товариства становив близько 3 мільйонів рублів.
Та все ж найголовнішим «дітищем» Кунітцера була його фабрика в селі Відзев. Час розквіту цього підприємства припав на 1880-1900-ті роки. За цей період Кунітцер помітно розширив своє підприємство, добудувавши нові будівлі, а саме прядильну та ткацьку фабрики, фарбувальний цех з друкарнею та білильний завод. Відомо, що на підприємстві фабриканта було встановлено 500 ткацьких верстатів та 15 тисяч веретен.
Також для своїх найманих працівників Кунітцер побудував житловий масив, який складався із 150 будинків. А ще промисловець звів лікарню, школу та ясла для дітей працівників, церкву та магазини.
Завдяки старанням та капіталовкладенням Юліуша Кунітцера невелике приміське селище Відзев перетворилося на один із промислових районів Лодзі.
Суперечлива репутація
Юліуш Кунітцер – це той приклад підприємця, який пройшов шлях від простого робітника до одного із найвпливовіших бізнесменів міста.
Після смерті відомих лодзьких фабрикантів, таких як Кароль Шайблер та Густав Гейер, Кунітцер став ще більш помітною фігурою у Лодзі.
Фабрикант займався не лише власним збагаченням, а й покращенням благоустрою Лодзі – міста, де він зміг реалізуватися та побудувати успішний бізнес.
Кунітцер активно брав участь у різноманітних соціальних та економічних ініціативах. Завдяки своїм тісним зв’язкам з царською Росією, посприяв тому, щоб у Лодзі з’явився електричний трамвай. Разом з іншими промисловцями Кунітцер створив консорціум електричних залізниць «Koleje Elektryczne Łódzkie». 13 лютого 1897 року влада Лодзі уклала контракт з цим консорціумом на будівництво та експлуатацію трамвайної мережі.
Варто зазначити, що Кунітцер дуже любив електричний трамвай, який з’явився у місті, в тому числі й завдяки його зусиллям. Промисловця неодноразово можна було побачити в цьому транспорті.
Також Кунітцер вкладав свої кошти у будівництво шкіл та притулків.
Водночас, попри свої справи на благо міста, Кунітцер зажив слави злісного експлуататора працівників. Ні для кого не було секретом, що найгірші умови праці та найменша зарплатня для робітників була саме на підприємстві Кунітцера.
Він часто карав своїх працівників звільненням та штрафами, коли ті вимагали покращення умов праці та підвищення зарплати.
Окрім цього, поляки недолюблювали Кунітцера за його зв’язки з владою царської Росії.
Вбивство
Юліуш Кунітцер був вбитий 30 вересня 1905 року активістом Польської соціалістичної партії під час робітничого постання, яке охопило всю Лодзь.
Вбивця зізнався, що мотивом злочину була бідність сотень працівників, які фактично стали жертвами експлуатації з боку Кунітцера.
Поховали промисловця на Старому кладовищі у Лодзі.