Що потрібно для успішного бізнесу? Стратегія, капітал, ідея та її реалізація, а ще підприємницький хист. Саме такою людиною із підприємницьким хистом був лодзький промисловець Юліуш Гейнцель. Він був одним із найбагатших та найвідоміших «королів бавовни» Лодзі у другій половині XIX століття. Його знали далеко за межами рідного міста – у всьому Королівстві Польському, пише сайт lodz.one.
Родина та ранні роки
Юліуш Гейнцель мав німецьке коріння. Його родина перебралася до Лодзі із Нижньої Сілезії в 1830-х роках. Батьки Юліуша – Ян Гейнцель та Франциска були католиками. Родина Гейнцеля полонізувалася після того, як оселилася в Лодзі.
Батько Юліуша Гейнцеля працював ткачем. Родина не бідувала, але й не мала великого капіталу. Юліуш народився у подружжя Гейнцелів 2 грудня 1834 року. Хлопець отримав хорошу домашню освіту. А згодом ще й здобув технічну освіту, зосередившись на вивченні ткацької техніки.
Навчався у Шайблера, а згодом відкрив власну справу
У юному віці Юліуш приєднався до Союзу ремісників Лодзі. Згодом хлопець працевлаштувався на текстильний завод одного із найвпливовіших тогочасних промисловців – Кароля Шайблера.
У 1855 році Гейнцель успадкував від свого батька невелику ткацьку фабрику, яка не мала механічних верстатів – працювати доводилося лише вручну.
У 1861 році Гейнцель був одним із ініціаторів повстання ткачів у Лодзі.
Власну справу підприємець розпочав у середині 1860-х років. Відкрити бізнес Юліушеві допомогли, зокрема й статки дружини. Він був одружений із Пауліною Фолькман, яка походила із заможної родини. У пари народилося шестеро дітей.
Механічна ткацька фабрика Юліуша Гейнцеля запрацювала на вулиці Пьотрковська, 104. Фабрика виготовляла вовняні та напівовняні речі. Також на підприємстві працювала фарбувальня. Згодом промисловець встановив на фабриці електроткацькі верстати. Відтоді справи Юліуша Гейнцеля пішли вгору.
Один із найбагатших фабрикантів
Вже в 1874 році Гейнцеля називали «королем бавовни» не лише у Лодзі, а у всьому тогочасному Королівстві Польському. Він багато інвестував у свій бізнес – збільшив кількість фабричних будинків та механічних ткацьких верстатів.
У 1886 році підприємство Гейнцеля налічувало 1250 працівників, 946 механічних верстатів, які приводилися в дію п’ятьма паровими машинами. Фабрика Гейнцеля виготовляла кашемір, сатин, велюр та гросгрейн.
Окрім цього, варто згадати, що у 1879 році Гейнцель розпочав співпрацю з іншим лодзьким підприємцем – Юліушем Куніцером. Разом вони створили промисловий комплекс, до якого увійшли прядильна фабрика, а також ткацький, фарбувальний, поліграфічний та інші цехи.
У 1889 році спільне підприємство Гейнцеля та Куніцера перетворилося на акціонерне товариство під назвою Heinzel and Kunitzer Cotton Manufaktura.
Мав Гейнцель і власне акціонерне товариство. Його назва звучала так: Manufakturowe Towarzystwo Akcyjne Juliusza Heinzla w Łodzi.
Бувши заможною людиною, Гейнцель мав не один палац. Так, один із палаців промисловця розташовувався навпроти його підприємства на вулиці Пьотрковській, 104 (на фото вище).
Ще один маєток Гейнцеля був побудований на території сучасного лісового комплексу, відомому як Лаґевницький ліс. І третій палац промисловця розташовувався на території Юліановського парку (сучасний парк імені Адама Міцкевича).
Як благодійник Гейнцель допомагав побудувати у Лодзі православну церкву, відому як собор святого Олександра Невського.
У біографії Юліуша Гейнцеля також є один вкрай цікавий факт. У 1891 році він придбав замок та навколишні землі в графстві Саксен-Кобург-Гота, яке входило до складу Німецької імперії. Замок лодзький промисловець придбав разом із титулом барона фон Гогенфельса. Це була доволі гучна та безпрецедентна історія для Лодзі, оскільки жоден місцевий багатій до цього не мав таких титулів.
Помер промисловець 8 серпня 1895 року у придбаному ним замку в графстві Саксен-Кобург-Гота. Проте поховали Гейнцеля у Лодзі на Старому кладовищі.
Успішну бізнес-імперію фабриканта успадкував один із його синів – Юліуш-Теодор Гейнцель.