Сьогодні складно уявити собі, що ще донедавна жінки були дуже обмеженими у правах та можливостях. Навіть якщо дівчина замолоду була надзвичайно талановитою та здібною, могла зробити справжній прорив у науці та техніці, винайти щось інноваційне, доступу до освіти та кар’єри у неї не було. Та все змінилося завдяки тим, хто невпинно працював, докладав титанічні зусилля і цим зумів перебудувати суспільний лад, пише сайт lodz.one.
Однією з таких була і знаменита Аліція Дорабяльська – перша жінка в Польщі, яка отримала звання професорки технічного університету. Жінка була ученицею легендарної Марії Склодовської-Кюрі і співзасновницею хімічного факультету Лодзького технічного університету.
Яким було життя Аліції Дорабяльської, про її найвагоміші здобутки та інші цікаві факти – читайте у матеріалі нижче.
Дитинство та юність
Аліція Дорабяльська народилася на зламі століть, у 1897 році, у невеликому місті Сосновець (сучасне Сілезьке воєводство). Батько дівчинки був звичайним поштовим службовцем, а мама – донькою повстанця, про що ніколи не забувала і намагалася передати своїм дітям.
Аліція була дуже слабкою дитиною – у своїх спогадах згодом написала, що мала погане здоров’я, була дуже крихітною. Найбільше до її розвитку доклалася рідна старша сестра Лілька, яка навчила Аліцію ходити, говорити, читати та співати. Про неї згодом науковиця дуже тепло відгукувалася.
Першу свою освіту Аліція здобувала вдома, а згодом стала ученицею жіночої комерційної школи. Згодом переїхала разом з мамою зі свого маленького містечка до Варшави, адже батьки вважали, що там для дівчинки буде більше можливостей і шансів вступити до престижного навчального закладу. У столиці вже на той час навчалася її улюблена сестра Лілька, тож переїзд був легким і бажаним для Аліції.
Варшава відкрила перед Аліцією безліч можливостей. Бувши доволі амбітною та активною людиною, вона взялася до інтенсивного навчання, а ще – громадської діяльності. Тож невдовзі після переїзду Аліція стала однією із засновниць таємного скаутингу у Варшаві.
Після завершення семикласної торговельної школи у Варшаві Аліція вступила до Товариства наукових курсів – приватної вищої школи у столиці, що 1916 року була перетворена на Вільний польський університет. Це місце неабияк приваблювало дівчину, адже змалку вона виявляла великий інтерес до точних наук, зокрема хімії, а навчальний заклад співпрацював з Варшавським науковим товариством, яке мало власну радіологічну лабораторію. Її на той час очолювала жінка-натхнення для Аліції – Марія Склодовська-Кюрі.
Перша світова війна, міжвоєнні роки та продовження освіти
Здавалося, все складається якнайкраще для амбітної Аліції. Проте на заваді здійснення мрій постала Перша світова війна, через яку продовжувати освіту у Товаристві наукових курсів більше не було змоги. Назрівали буремні події, тож сім’я вирішила втікати – у 1915 році переїхала до Москви, де було на той час безпечніше і де були всі умови для продовження освіти.
Навіть у чужому місті Аліція не сиділа без діла. Практично одразу після переїзду вона стала студенткою на фізико-хімічному факультеті Вищих жіночих курсів. Там вона навчалася до 1918 року, а коли буремна війна вщухнула, повернулася на батьківщину.
Коли Аліції було вісімнадцять, вона мала нагоду познайомитися зі знаменитим фізиком, хіміком та професором Войцехом Свєнтославським. Між ними зав’язалася дружба, яка вплинула на долю юної науковиці. Професор взяв її працювати своєю асистенткою на кафедрі фізичної хімії Варшавського політехнічного університету. Щоправда, не все було так просто: в архівних джерелах можна знайти інформацію про те, що професор Свєнтославський доволі різко відгукувався про роль жінки в науці. Він стверджував, що дівчата просто не можуть займатися науковою роботою. Та Аліція довела йому інше.
1922 року, після кількарічної роботи на посаді асистентки професора, вона здобула ступінь докторки філософії з хімії у Варшавському університеті за свою дисертацію, написану під керівництвом видатного хіміка Віктора Лампе.
Ще через деякий час амбітну науковицю помітила сама Марія Склодовська-Кюрі, під керівництвом якої Аліція працювала у Радієвому інституті в Парижі. Радості Дорабяльської не було меж – співпраця з такою талановитою науковицею відкривала нові можливості, а ще – дала змогу довести затятому професору Свєнтославському, що він свого часу дуже помилявся у судженнях стосовно жінок.
Залишатися у Парижі Аліція не планувала, тож згодом повернулася до Польщі, де здобула абілітацію у Варшавському технічному університеті. Ще через кілька років доля завела її до Львова. Там у 1934 році вона здобула звання доцентки і була призначена завідувачкою кафедри фізичної хімії Львівського технічного університету.
Вона була першою жінкою, що стала професоркою цього вишу, хоча згодом у своїх спогадах вона згадувала, що це було дуже нелегкою справою. Знову ж таки, через поширену мізогінію, адже чимало її колег рішуче виступали проти присвоєння наукового звання жінці-хіміку. Більше того, вони заявляли та всерйоз побоювалися, що жінки на цій посаді спричинятимуть зниження стандартів та авторитету навчального закладу.
Друга світова війна і створення хімічного факультету Лодзького технологічного університету
Коли почалася Друга світова війна, Аліції, у певному сенсі цього слова, пощастило. Передусім у тому, що вона змогла уникнути трагічної долі багатьох наукових співробітників Львівського технічного університету, яких безжалісно вбили німці.
У травні 1940 року вона виїхала зі Львова до Варшави, де застала окупацію. Часи були буремними і складними, небезпека чатувала на польських науковців всюди. Та Аліцію це не зупинило, вона читала лекції на таємних курсах у столиці, продовжуючи навчати польську молодь.
Коли війна вщухала, Аліція Дорабяльська опинилася у Лодзі – місті, на долю якого вона неабияк вплинула. Зусиллями Дорабяльської та її колег-однодумців Османа Ахматовича й Тадеуша Война у 1945 році було створено хімічний факультет при Лодзькому технологічному університеті. Ще буквально перед цим навчальний заклад було лише створено, до чого також доклалася професорка Дорабяльська. Відтоді університет надає освіту в галузі хімічних наук і технологій.
В тому ж році Аліції Дорабяльській доручили бути деканкою факультету, одночасно вона очолювала кафедру фізичної хімії і мала звання повного професора університету.
Також у 1947 році Аліція стала членкою Лодзького наукового товариства. Ще через деякий час, у 1965 році, почала обіймати звання віцепрезидентки цієї організації.
Останні роки життя науковиці
Паралельно з цією роботою Аліція Дорабяльська активно працювала над науковими розвідками. В її доробку загалом – понад 128 публікацій, в тому числі і 5 книг, присвячених проблемам радіоізотопного радіаційного тепла, мікрокалориметрії, корозії металів та історії хімії.
За такою плідною роботою і самовідданістю своїй справі Аліція не мала коли думати про особисте. Науковиця ніколи не виходила заміж, не народжувала дітей, про її стосунки також не знаходимо жодної інформації. На сутінку своїх літ вона видала збірку своїх спогадів “Ще одне життя”, в якій згадала всі свої найяскравіші моменти, людей та місця. Гонорар за книгу не залишила собі, віддала на створення меморіальної дошки на честь про вбитих на кордоні в 1939-1945 роках хіміків.
Померла Аліція Дорабяльська 1975 року у Варшаві. Тут і похована на Повонзківському кладовищі.