Якою була освіта в Лодзі в др. пол. XIX-на поч. XX ст.

В другій половині XIX-на початку XX століть промислове місто Лодзь розвивалось інтенсивними темпами, за що його прозвали «польським Манчестером». В цей період Лодзь була мультинаціональним містом – її історію спільно творили поляки, німці, євреї, росіяни та інші національності. І якщо темпами промислового розвитку Лодзь вражала, то загальний рівень освіти у місті залишав бажати кращого. Тодішня лодзька преса дорікала міській владі Лодзі, що та виділила грошей на освіту, стільки ж, як і на вуличне освітлення, пише lodz.one.

З історії розвитку Лодзі

У XIX столітті польське місто Лодзь перетворилося з невеликого містечка у потужний промисловий центр Королівства Польському. Цьому передували бурхливі геополітичні події. У 1806 році Лодзь була включена до складу Варшавського герцогства Наполеона. Після Віденського конгресу 1815 року герцогство було розпущене і Лодзь увійшла до складу Королівства Польського – держави-васала Російської імперії.

На початку XIX століття у Лодзі проживало лише 500 осіб. У 1850 році уже 15 тис. А у 1870-х роках тут проживало 100 тис. осіб, у 80-х – уже 200 тис. А напередодні Першої світової війни кількість населення в Лодзі сягнула півмільйона.

Варто зазначити, що впродовж другої половини XIX ст. – на поч. XX Лодзь була містом зі строкатою етнічною мозаїкою. Серед населення тут переважали поляки, євреї та німці, які переселялись в Лодзь, щоб розвивати текстильну промисловість. Крім вищезгаданих національностей в Лодзі проживали чехи, росіяни, литовці.

64-70% всього населення Лодзі на рубежі XIX-XX століть становили робітники, 15-20% – дрібна буржуазія, 5-10% – інтелігенція, 4-7% – представники багатих верств населення.

І бурхливий розвиток Лодзі, і швидкий приріст населення, і етнічна структура безпосередньо впливали на розвиток освіти у Лодзі на рубежі минулих століть.

Рівень грамотності населення на рубежі XIX-XX ст.

За рівнем розвитку освіти промислова Лодзь значно відставала від інших великих міст Королівства Польського. У 1897 році серед загальної кількості населення Лодзі віком від 10 років вміли читати та писати 50,5%.

Однак, дещо по-іншому ці показники виглядали серед різних етнічних груп, які проживали у Лодзі в минулі століття. Зокрема, серед німецького населення рівень грамотності становив 59% (читання та письмо), серед польського та єврейського трохи перевищував 47%. Рівень грамотності жінок у зазначений хронологічний період був нижчим, ніж у чоловіків. Читати і писати вміли 54% німкень, серед полячок цей показник був нижчим – 35%.

Найбільш поширеною неписьменність була серед робітників, які переїхали в Лодзь з сільських околиць.

Міські та фабрично-заводські початкові школи Лодзі

Кількість муніципальних початкових шкіл була недостатньою для навчання дітей, батьки, яких подавали заявки на навчання. Тому поширеною проблемою в початкових школах Лодзі були переповнені класи.

Найбільшою складністю цих шкіл було їх матеріальне забезпечення. Шкільний фонд поповнювався із внесків мешканців міста, а також з міської скарбниці або дотаціями з державної казни.

Крім міських початкових шкіл, існували також фабрично-заводські початкові школи. Це були одно- або двокласні початкові школи, засновані найбільшими промисловцями Лодзі для дітей їх найманих працівників. Переважно такі школи входили до фабричних комплексів.

Заснування таких шкіл впливовими лодзькими промисловцями пояснювалося поширеними на той час гаслами суспільного добробуту, які панували серед буржуазії. Також це було спробою тісніше прив’язати робітників до місця роботи.

У червні 1882 року був доповнений закон щодо неповнолітніх, які працюють на заводах та кустарних промислах. В законі з’явилися постанови, які регулювали робочий час неповнолітніх і зобов’язали власників фабрик та мануфактур зробити можливим навчання для дітей, які не закінчили однокласної школи. Діти повинні були відвідувати навчальні установи, які були відкриті при заводах та фабриках або навчатися в початкових школах поблизу.

Проте більшість промисловців Лодзі не бажали нести витрати на виховання та освіту дітей робітничого класу, а отже, поява шкіл в фабричних комплексах не була масовим явищем.

Та все ж були такі промисловці, які не шкодували коштів на те, аби діти їх найманих працівників отримали початкову освіту. Одним із них був лодзький промисловець німецького походження Кароль Шейблер. У 1876 році він відкрив двокласну початкову школу. Всього до 1912 року у Лодзі було створено 23 фабрично-заводських школи.

Крім фабрично-заводських і міських початкових шкіл існували також приватні початкові школи, більшість з них були для дівчаток. Це були одно-, дво- і чотирикласні початкові школи. Однак такі навчальні заклади переважно були недоступними для дітей робітників.

Початкові школи для єврейського на німецького населення

Варто додати, що окремо функціонували початкові школи для єврейського та німецького населення.

Станом на 1865 рік кількість німців у Лодзі становила 44,5%, поляки становили – 34,4%, а євреї – 21,1% від загальної кількості населення. Наприкінці XIX століття етнічна мозаїка міста дещо змінилася. Станом на 1897 рік домінуюче становище за національністю займало польське населення 46,4%, зросла частка єврейського населення – 29,4%, тоді, як частка німецького населення знизилася до 21,4%, росіяни становили 2,3%, інші національності – менше 1%.

У 1914 році польське населення становило майже 51 % усього населення міста, друге місце займали євреї – 32%, німці до 15% та 1,4% становили росіяни.

Перша євангельська початкова школа для німецьких дітей була заснована в 1823 році, через три роки після прибуття перших німецьких поселенців до Лодзі. У 1845 р. відкрито першу середню школу – німецько-російське реальне училище, перетворене в 1866 р. на реальну гімназію з німецькою мовою викладання. Розвиток муніципальних і приватних шкіл з німецькою мовою навчання було припинено через русифікацією.

Адже, як відомо, російська освітня політика в Королівстві Польському була спрямована на те, аби не допустити популяризації освіти, запобігання отримання середньої та вищої освіти нижчими соціальними верствами, а також проведення русифікації.

Всі вищезгадані дії російської влади викликали спротив населення Королівства Польського. А 1905 року на фоні революції 1905-1907 років, відбувся масовий шкільний страйк. Розмах і сила цих подій змусили царську владу піти на поступки. Це призвело до створення численних просвітницьких товариств і нових шкіл у Лодзі.

Розглядаючи освіту євреїв у Лодзі в др. пол. XIX-на поч. XX ст. варто зазначити, що у місті функціонували хедери – єврейські релігійні початкові школи. Також працювали недільні єврейські школи та школи ремесел. Були окремі початкові школи для хлопчиків та дівчат.  

Що писала про освіту в Лодзі преса

А що ж писала тодішня лодзька преса про освіту місті? Наприклад, журнал «Nowy Kurier Łódzki» на початку XX століття писав, що «рівень освіти у місті був жахаючим». Преса дорікала міський владі за те, що та мало дбала про освіту.

В одному із випусків журналу «Nowy Kurier Łódzki» майорів заголовок: «На навчання 25 копійок на рік». В статті йшлося про те, що влада виділила на освіту значно менше коштів із бюджету, аніж на роботу муніципальних чиновників.

«Наскільки мало міська влада дбає про освіту, видно з цьогорічного кошторису, в якому на сприяння освіти було виділено дуже мало — лише близько 8% міського бюджету, набагато менше, ніж на роботу муніципальних чиновників і майже стільки ж, скільки на вуличне освітлення газом. […] Це приблизно 25 копійок на душу населення на рік!», – йдеться в «Nowy Kurier Łódzki».

Варто зазначити, що 25 копійок до Першої світової війни – це було менше, ніж 10 злотих. Тож, дійсно, газетярам було чому дивуватися.

More from author

Чому так важливо просувати свою компанію в Інтернеті?

У сучасному динамічному діловому світі просування вашої компанії в Інтернеті відіграє ключову роль у досягненні успіху. Чому так важливо інвестувати в онлайн-просування? Які переваги...

Де у Варшаві можна отримати якісні медичні послуги?

Важливим аспектом життя сучасної людини є догляд за собою та підтримка задовільного стану здоров’я. Скільки б не існувало методів підтримки чудового самопочуття, ніщо не...

Що краще: стоматолог чи дантист?

Терміни «стоматолог» і «стоматолог», які часто використовуються як синоніми, можуть викликати деяку плутанину. До кого звернутися при проблемах із зубами та ротовою порожниною? Чи...
.,.,.,.,.