Польська інтелігенція зазнала чи не найбільших переслідувань під час Другої світової війни. Німецькі окупанти вбачали найбільшу загрозу саме в цій категорії населення, і недаремно, адже це був справжній цвіт нації, розумні та освічені люди, які могли відродити національну ідею та відновити в людей віру у Польщу та незалежність, розповідає сайт lodz.one.
Та навіть в умовах нелегкого життя в окупації, переслідувань та репресій польські освітяни продовжували працювати та навчати нові покоління громадян. Навіть під страхом смерті героїчні педагоги організовували таємні класи та вели уроки.
Одним з тих, хто вів таємне навчання в Лодзі під час Другої світової війни, був Теофіл Катра.
Чому доводилося вести таємне навчання в Лодзі?
Коли нацисти окупували Лодзь, то одразу ж взялися наводити тут свої порядки, вводити численні заборони та обмеження. Переслідувань зазнали представники різних професій, чиновники, духовенство та звичайні люди, а ще – інтелігенція, до якої належали і освітяни. Побоюючись спалаху протестів саме від цих людей, німці всіляко обмежували їх діяльність, переслідували, засилали у концтабори та вбивали.
Освітня система теж зазнала жорстких змін. Університети та заклади технічної освіти підлягали забороні, дозволялася робота лише державних шкіл. Та від них великої користі не було, адже там діти могли отримати виключно елементарні знання, такі як читання та лічба. Географія, історія були заборонені, а також гімнастика.
Та й самі школи працювали в дуже обмеженому режимі. Польською розмовляти практично не можна було, педагогів дуже бракувало – хтось пішов на захист країни, хтось підлягав репресіям та депортації, фізичному знищенню. Фактично, діти не мали в ті часи шансу на якісне навчання та безпечний освітній процес.
Освітяни не бажали миритися з такою ситуацією. По всій країні виникали таємні школи, в яких без відома окупантів велися уроки рідною мовою з тих предметів, які справді були потрібними для дітей. Так було і в Лодзі.
Ким був Теофіл Катра до війни?
Говорячи про таємне навчання в Лодзі під час Другої світової війни, не можна не згадати ім’я Теофіла Катри. Ця людина стала буквально символом боротьби, опору проти нацистського режиму та незламності. Ким же він був і що робив – розповідаємо далі.
Ще до початку війни Теофіл Катра був звичайним мешканцем Лодзі. Хоч і не народився тут, а у Малопольському воєводстві, освіту здобував в Ягеллонському університеті, та одного разу приїхав до Лодзі і тут залишився працювати та жити.
Він працював у різних школах міста, зокрема в приватній середній школі Алексія Зімовського та середній школі для хлопчиків, вів уроки географії. Та не тільки географією жив чоловік, він був дуже активним освітнім та громадським діячем, його добре знали місцеві. Так, Теофіл Катра також був скаутмайстром, заснував власну скаутську команду. Крім того, чоловік був активним членом Польського туристично-краєзнавчого товариства і зокрема його філії в Лодзі.
Організація таємного навчання в Лодзі
Коли почалася Друга світова війна, Теофіл Катра продовжував залишатися в місті. Дуже швидко Лодзь окупували ворожі війська, тут з’явилася нова – окупаційна – влада, яка взялася жорстко змінювати буденне життя лодзян. Коли зміни торкнулися освіти, Теофіл Катра не міг залишитися осторонь і сидіти, склавши руки. Він мав велику національну ідею, був вірним собі і державі, тож взявся за роботу.
Знайшовши однодумців серед своїх колег, Теофіл Катра почав налагоджувати таємний освітній процес. Впродовж наступних чотирьох років свого життя він очолював конспіративну групу місцевих просвітян, що займалися проведенням уроків для юного покоління поляків, ризикуючи своїм життям.
У післявоєнних спогадах Теофіла Катри можна знайти інформацію про те, що не все давалося просто. Спершу учнів у нього було лише троє – це й не дивно, адже за участь в таємному навчанні їм також загрожували репресії та смертний вирок. Проте вже в лютому 1940 року в таємній школі Теофіла Катри було п’ятнадцять учнів – діти молодших та старших шкіл.
Коли охочих навчатися ставало більше, постало питання розширення педагогічного складу. Теофіл Катра побоювався, що не зможе викладати всі предмети, тож почав шукати інших педагогів. Це було доволі складною справою, особливо з огляду на загострення репресій проти освітян. Чимало лодзьких вчителів було репресовано, фахівців бракувало, а ті, хто оминув таку долю, переважно боялися. Навіть колишні колеги Катри з його довоєнного місця роботи вирішили не долучатися до його команди, аби вберегти собі та рідним життя.
Розуміючи, що так справу вести не вдасться, Теофіл Катра вирішив дещо змінити підхід до пошуків. Зрештою, він почав шукати педагогів серед медиків, юристів та інженерів. Це було вдалим рішенням – доволі швидко він сформував надійний та кваліфікований педагогічний колектив, який забезпечував належне викладання всіх предметів. Згодом долучилася до його справи і дружина, яка також була географом за фахом. Вона вела уроки географії, коли чоловікові було потрібно виконувати важливу організаційну роботу.
Ця робота справді була дуже складною та вибагливою в таких умовах. Організувати великі заняття не можна було, тож діти збиралися групами по 4-5 учнів на один урок. Постійний графік та постійні групи теж не можна було сформувати, тому що кожного дня виникали обставини, які стояли на заваді. Наприклад, дитина не могла прийти на заняття, бо когось з рідних чи знайомих арештували нацисти. Крім того, часто молодь німці залучали до трудових робіт на користь Третього Рейху.
Двічі на тиждень учні збиралися на двогодинні заняття. При цьому було заборонено в цілях безпеки приносити з собою власні книги, не вести конспекти та записи. Без цих обмежень не можна було вести уроки – справа в тому, що німці часто ловили на вулицях людей і перевіряли особисті речі, а ще – заходили в домівки та організовували обшуки. Якби книгу чи конспект знайшли, вся система могла рухнути, а причетні б підлягали знищенню.
Практично все на таємних уроках відбувалося в усному форматі. Педагоги озвучували потрібну інформацію, а коли потрібно було тестувати, то іспити теж приймали на слух.
У постійні класи діти також не приходили. Квартири, де відбувалися уроки, постійно змінювалися в цілях безпеки, щоб нацисти нічого не запідозрили. При цьому Теофіл Катра продумав все настільки детально, що навіть не кожна квартира могла стати навчальним класом. “Клас” повинен був мати обов’язково два входи, а неподалік мала б бути людина, яка б відстежувала, чи не наближається загроза.
Кінець таємної школи Теофіла Катри
Чотири довгих роки під окупацією Теофіл Катра успішно вів заняття у власній таємній школі. Та 12 травня 1944 року все скінчилося – його спіймала та арештувала німецька поліція. Після оголошення звинувачення у веденні таємного навчання Теофіла Катру відправили до концтабору. Його жінка лишилася на волі і продовжувала вести педагогічну діяльність.
Теофілу Катрі вдалося вижити. Коли його визволили з концтабору, він повернувся до рідної Лодзі. Не зрадив своєму педагогічному духу – продовжив викладати географію разом з дружиною. Тут, у Лодзі, він і помер та був похований.