Середина XIX століття ознаменувалось для міста Лодзь стрімкою промисловою урбанізацією. Міські підприємці-багатії один за одним відкривали фабрики, промислові підприємства, з’являлись цілі робітничі містечка. Лодзь стала європейським центром текстильного виробництва. В той час заможні підприємці володіли цілими текстильними імперіями. Без сумнівів, найвідомішою з них була текстильна імперія Ізраїля Познанського. Розпочалось все з фабрики, а через століття завершилось появою торговельно-розважального комплексу, пише lodz.one.
Мануфактура Ізраїля Познанського – найбільше текстильне підприємство Європи
В середині XIX розвиток промисловості в європейських містах пришвидшився, Лодзь не стала винятком. Однак перш ніж перенестись в Лодзь XIX століття, варто згадати, що наприкінці XVIII відбулися поділи Речі Посполитої, а згодом Європа пережила наполеонівські війни. Після цих буремних подій значна частина польських територій, включаючи і Лодзь, увійшли до складу Королівства Польського – держави-васала Російської імперії.
У 1823 році російський намісник Польщі призначив регіон центром текстильної промисловості. Однак справжній поштовх у розвитку промисловості Лодзі відбувся у середині та другій половині XIX століття, після серії повстань поляків проти Російської імперії.
Зокрема, після Листопадового повстання у 1851 році імперська влада скасувала митний бар’єр накладений на Королівство Польське. Це дозволило Лодзі вільно експортувати свої товари. У 60-х роках XIX жителям сусідніх сіл було дозволено поселятись у Лодзі, паралельно в регіоні стрімко розвивалась залізниця. Всі вищезгадані фактори спричинили справжній промисловий та містобудівний підйом. Лодзь стала привабливим містом для німців, чехів, євреїв. Деякі підприємці заснували тут цілі текстильні імперії, хоч починалось все зі скромних мануфактур.
Одним із підприємців Лодзі, хто збудував цілий промисловий комплекс, був Ізраїль Познанський – польський бізнесмен єврейського походження. Свій бізнес по виробництву текстильної продукції він перейняв від батька і почав його розвивати у 50-х роках XIX століття. Бізнесові справи Ізраїля Познанського помітно пішли вгору у 70-х роках XIX століття.
У 1871 році підприємець почав скуповувати землі на вулиці Огродовій. Через рік тут з’явився перший корпус фабрики. Поступово фабрика перетворилась в підприємство, де сировина проходила повний цикл обробки – від створення пряжі до фарбування готової тканини. З часом тут налагодилось виробництво обладнання. Фабрика лодзького бізнесмена здобула славу найбільшого текстильного підприємства в Європі.
Фабричний комплекс Ізраїля Познанського дійсно вражав масштабами, адже в ньому знаходились ткацька, прядильна, оздоблювальна, фарбувальна і слюсарна майстерні. А також ливарня, газовий завод, паровозне й пожежне депо, відділення ремонту і будівництва машин та склади. З часом фабричний комплекс Познанського фактично перетворився на «місто у місті». Навколо величезної фабрики з’явились будинки для робітників, лікарня, церква, їдальня.
Бізнесові справи у Ізраїля Познанського йшли добре і у 1877 році підприємець вирішує побудувати маєток поруч зі своєю фабрикою. Палац був побудований у стилі бароко і став однією з найвизначніших архітектурних пам’яток Лодзі. Розкішний маєток над яким працював архітектор Хіларі Маєвський прозвали лодзьким Лувром.
Ізраїль Познанський помер у квітні 1900 року. Активи підприємця перейшли під контроль його нащадків. Перша світова війна відчутно вдарила по підприємству Познанського. Наступні роки були не кращими – підприємство поступово обростало боргами.
Від фабрики до торговельно-розважального комплексу
У 90-х роках минулого століття Лодзь виглядала дещо депресивним містом. Багато підприємств збанкрутували та повністю зупинили свою роботу. Цехи в яких раніше працювали сотні людей пустували, а активні містяни переїздили з Лодзі в Варшаву.
Незважаючи на це, місто знайшло в собі сили подолати депресивність і кардинально оновитись. Власне, цей процес отримав назву «ревіталізація», тобто, повернення до життя.
На зламі тисячоліть влада міста оголошує всі промислові будівлі віком старше 50 років історичними пам’ятками і забороняє їх зносити. Процес ревіталізації торкнувся і колишньої текстильної імперії Ізраїля Познанського. В період з 2003 по 2006 роки відбулася повна реставрація 13 історичних будівель, які входили до комплексу. При цьому реставрація не змінила їх первинний зовнішній вигляд.
Так замість колишніх фабричних цехів перед жителями та гостями Лодзі постав торговельно-розважальний комплекс «Manufaktura». Комплекс став справжньою родзинкою Лодзі. На місці цехів, де трудились наймані працівники, відкрили свої двері ресторани, кафе, більярд, готель, торговий центр з магазинами. А ще тут є театр, 15-ти зальний кінотеатр та експериментаріум. З’явилась також 300-метрова алея фонтанів.
У найбільшому будинку комплексу, який в XIX столітті був ткацьким корпусом, розташувався дизайн-готель. Заклад вражає конференц-залом та басейном на даху. А частину старої ткальні зайняв музей мистецтва.
З історією розвитку та піднесення текстильної імперії Ізраїля Познанського можна познайомитись в музеї фабрики. Тут можна побачити ткацькі верстати, яким понад сотня років.
Лодзька «Мануфактура» – це поєднання минулого і сучасного. Гігантський комплекс одночасно береже пам’ять про славне минуле міста і щодня відкриває перед жителями і гостями Лодзі безліч можливостей: культурних, розважальних, комерційних. А все колись почалось з однієї фабрики…
